пам'ятливий
ПАМ'ЯТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має добру пам'ять, здатний легко запам'ятовувати.
Він вислухав цікаво ту промову й затямив собі до слова, бо був дуже пам'ятливий (Л. Мартович);
В нашій рідній стороні пам'ятливі люди – ще й тепер вони мені пишуть звідусюди! (С. Голованівський).
2. розм. Те саме, що па́м'ятний 1.
Ой, та й пам'ятливі мені ті доби вечірні, як увійде нещасливий [Максим] та похвалиться своєю гіркою напастю (Марко Вовчок);
Виставка та обговорення дали йому жорстокий і пам'ятливий урок (І. Волошин).
3. Злопам'ятний.
[Сінон:] Пам'ятливий у гніві Діомед, – його вразило, що я насмів обороняти бранця, його рукою взятого на смерть (Леся Українка);
– Що не скажу, все наперекір мені робить. Запитаю – мовчить, покличу – тікає. Упертий він, пам'ятливий (І. Муратов).
Значення в інших словниках
- пам'ятливий — (здатний легко запам'ятовувати) розм. тямкий. Словник синонімів Полюги
- пам'ятливий — пам'ятли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- пам'ятливий — Пам'яткий, пам'ятущий; ЖМ. пам'ятний; Д. злопам'ятний. Словник синонімів Караванського
- пам'ятливий — -а, -е. 1》 Який має добру пам'ять, здатний легко запам'ятовувати. 2》 розм. Те саме, що пам'ятний 1). 3》 діал. Злопам'ятний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пам'ятливий — НЕЗАБУ́ТНІЙ (якого не можна забути через його важливість, значущість і т. ін.); ПА́М'ЯТНИЙ, ПАМ'ЯТКО́ВИЙ рідше, ПАМ'ЯТЛИ́ВИЙ розм. (перев. про події, явища, час); ВІКОПО́МНИЙ уроч., ВІКОПАМ'ЯТНИ́Й уроч., ПРОПА́М'ЯТНИЙ книжн., ДОСТОПА́М'ЯТНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
- пам'ятливий — Пам'ятливий, -а, -е 1) = пам'яткий . Чуб. V. 289. Хивря пам'ятлива, не забула нічого. Мир. Пов. І. 132. Вже й виріс, а такий тобі пам'ятливий що й Господи. Левиц. І. 275. 2) Памятный, незабвенный. Україно моя мила, краю пам'ятливий. Чуб. V. 328. Словник української мови Грінченка