пам'яток

ПА́М'ЯТОК, тку, ч., рідко.

Те саме, що па́м'ять¹.

Шляхи наші пішли різно, проте вона несподівано виринала в пам'ятку через довгі роки і виринала не раз (С. Васильченко);

Єдина, з твоїх фантазій Мені в пам'ятку Єдина... (І. Драч).

Зберіга́тися / зберегти́ся в па́м'яті (в па́м'ятку) див. зберіга́тися.

○ (1) При па́м'ятку, у знач. присл., пред. – те саме, що При па́м'яті (див. па́м'ять¹).

[Матушка гуменя:] Чоловіче – немощний! Чи ти при пам'ятку, чи ні? Як ти не боїшся Бога таке казати? (Панас Мирний);

(2) У па́м'ятку кому, прост. – хто-небудь добре щось запам'ятав.

Дуже мені в пам'ятку одна дальша мандрівка моя того ж літа з Михайлом (Олена Пчілка);

– Більше всього в пам'ятку мені, як уже піп приїхав ховати (Сл. Б. Грінченка).

◇ (3) Відби́тися в па́м'ятку (д) див. відбива́тися;

Відклада́тися (відбива́тися, відкарбо́вуватися) / відкла́стися (відби́тися, відкарбува́тися) в па́м'яті (рідко в па́м'ятку) див. відклада́тися;

На па́м'ять (на па́м'ятку) див. па́м'ять;

Не при па́м'яті (па́м'ятку) див. па́м'ять;

Прихо́дити / прийти́ до па́м'ятку див. прихо́дити.