пандекти
ПАНДЕ́КТИ, ів, мн. (одн. панде́кт, у, ч.), юр., іст.
Збірники, які містять у собі повний виклад матеріалів, що стосуються якого-небудь питання.
Пандекти містять систематизовану інформацію;
// У стародавньому Римі – звід юридичних рішень, що мали силу закону.
Пандекти складали у VI ст. до н. е. у Візантії за часів імператора Юстініана (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пандекти — Панде́кти: — збірники (правові) [47] Словник з творів Івана Франка
- пандекти — -ів, мн. (одн. пандект, -а, ч.), юр., іст. 1》 Те саме, що дигести. 2》 Збірники, які містять повний виклад матеріалів, що стосуються якого-небудь питання. || У стародавньому Римі – звід юридичних рішень, що мали силу закону. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пандекти — Всеосяжний Словник чужослів Павло Штепа
- пандекти — панде́кти (грец. Πανδέκται, від πανδέκτης – всеохоплюючий) те саме, що й дигести. Словник іншомовних слів Мельничука
- пандекти — Панде́кти, -ктів, -ктам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пандекти — ПАНДЕ́КТИ, ів, мн. (одн. панде́кт, а, ч.), юр., іст. Збірники, які містять у собі повний виклад матеріалів, що стосуються якого-небудь питання; // У стародавньому Римі — звід юридичних рішень, що мали силу закону. Словник української мови в 11 томах