панторим
ПАНТОРИ́М, у, ч., ПАНТОРИ́МА, и, ж.
Рима, яка захоплює багато звуків, далеко заглиблюючись у середину віршового рядка.
Панторим – це часом невеликий вірш, у якому майже всі слова римуються (з наук.-попул. літ.);
Перехресна панторима.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me