панторим

ПАНТОРИ́М, у, ч., ПАНТОРИ́МА, и, ж.

Рима, яка захоплює багато звуків, далеко заглиблюючись у середину віршового рядка.

Панторим – це часом невеликий вірш, у якому майже всі слова римуються (з наук.-попул. літ.);

Перехресна панторима.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me