парасоля
ПАРАСО́ЛЯ, і, ж., розм.
Те саме, що парасо́лька.
Раптом Андрій Григорович .. витяг з шабатурки парасоля і рішуче вийшов із хати (В. Винниченко);
* Образно. Коли твій човен покинув осоння й захлюпотів під парасолями старої лапастої верби, тоді ти помічаєш раптом, що небо ніколи не буває таке хрустально-голубе [кришталево-голубе], як у серпні (М. Хвильовий);
Кропива вистрілювала мало не до вікон, а лопухи – наче парасолі (Ірина Вільде).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парасоля — парасо́ля іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- парасоля — укр. холодок; парасолька, парасолик. Словник синонімів Караванського
- парасоля — Дощарка, див. зонтик, омбрель Словник чужослів Павло Штепа
- парасоля — парасоля парасоля (м, ср, ст)||парасоль ◊ загну́тися як ру́чка від парасолі осоромитися, зганьбитися (ст)||загнутися як жидівський прецель ◊ я́сне як ді́рка в пара́солі жарт. про очевидне, цілком зрозуміле (ст)||ясне як шварц Лексикон львівський: поважно і на жарт
- парасоля — ПАРАСО́ЛЬКА, ПАРАСО́ЛЬ, ПАРАСО́ЛЯ, ЗО́НТИК розм., ЗОНТ розм. Коли хочеш, файний любку, аби-м була біла, Купи мені парасольку, аби-м не згоріла (коломийка); Під'їздить панна під парасолем (С. Словник синонімів української мови