1. Словник української мови у 20 томах

парвеню

ПАРВЕНЮ́, невідм., ч., заст., зневажл.

Вискочка (у 2 знач.).

Це робить йому честь і показує, що він не з тих парвеню, які пильнують вискочити з свого природного оточення (М. Хвильовий);

Не перечу: розумний, розсудливий, здається, і вдачі непоганої, але – хто він? Парвеню без роду й племені! Хіба ж він тобі до пари? (Б. Антоненко-Давидович);

Нахабний парвеню насмілився просити руки його, губернаторової, дочки! (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парвеню — парвеню́ іменник чоловічого роду, істота вискочка арх., зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. парвеню — невідм., ч., заст., зневажл. Вискочка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парвеню — Випанок, доробкевич, скоробагатько, див. нувориш Словник чужослів Павло Штепа
  4. парвеню — парвеню́ (франц. parvenu, від parvenir – досягти успіху) у дворянсько-буржуазному середовищі зневажлива назва людини, що вийшла з «низів» і прагне наслідувати аристократичні манери; вискочка. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. парвеню — ВИ́СКОЧКА заст. зневажл. (про людину, що увійшла у вищу суспільну верству з нижчої), ВИ́СКОЧЕНЬ заст., зневажл., ПАРВЕНЮ́ заст., зневажл. Гордий магнат не бажав кланятися худородному вискочці (Ф. Бурлака); Нахабний парвеню насмілився просити руки його, губернаторової, дочки! (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  6. парвеню — Парвеню́ (фр.), не відм. (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. парвеню — ПАРВЕНЮ́, невідм., ч., заст., зневажл. Вискочка (у 2 знач.). Нахабний парвеню насмілився просити руки його, губернаторової, дочки! (Смолич, II, 1958, 116). Словник української мови в 11 томах