паремія
ПАРЕМІЯ́, ї́, ж.
1. Уривок з книги Старого завіту, що містить пророцтво або повчання і читається в православній церкві під час відправи.
До цього часу використовувалися тільки ті окремі тексти біблійних книг, які необхідні були для потреб культу і складали “Паремейник” – збірник уривків із Старого завіту (паремій), які читалися під час церковної відправи (з наук. літ.).
2. мн., лінгв. Прислів'я, приказки, приповідки, афористичні висловлювання.
Наведено формулу словесного обсягу прислів'я, що відображає тенденцію паремій до згортання (з наук. літ.);
Збірник українських паремій.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паремія — паремія́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- паремія — Уривок зі Святого Письма Старого, рідше Нового Завіту, призначений для читання на богослужіннях та зміст якого стосується тієї священної особи чи події, свято якої відзначають Словник церковно-обрядової термінології
- паремія — -ї, ж. 1》 Уривок із книги Старого Заповіту, що містить пророцтво або повчання і читається в православній церкві під час відправи. 2》 Народні вислови, якими передаються елементарна сценка чи найпростіший діалог. Великий тлумачний словник сучасної мови
- паремія — ПАРЕМІЯ́, ї́, ж. Уривок з книги ветхого завіту, що містить пророцтво або повчання і читається в православній церкві під час відправи. Словник української мови в 11 томах