партократ
ПАРТОКРА́Т, а, ч., зневажл.
Особа, належна до партократії.
Згадували те, чим жили раніше й за чим сумували тепер, хоч усі в один голос кляли тоталітарний режим і партократів – і колишні комуністи, і безпартійні (з публіц. літ.);
З самого початку виконання закону “Про мови...” саботувалося, найчастіше партократами, які перелицювалися в демократів; керівниками різних рівнів, котрі упереджено ставилися до української мови, а то й просто безвідповідальністю посадових осіб (з публіц. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me