1. Словник української мови у 20 томах

парші

ПА́РШІ, ів, мн. (одн. па́рша, і, ж.).

1. Заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з'являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цієї хвороби.

На одно око сліпа [Солоха], від паршів волосся повилазило (Г. Квітка-Основ'яненко);

До дитячих заразних хвороб шкіри, волосся і нігтів належать парші, стригучий лишай і короста (з навч. літ.);

Справді, не від надмірної чистоти й охайності з'явилися у людей чиряки, лишаї, парша, короста, ковтун (з наук.-попул. літ.).

2. Заразне грибкове захворювання тварин, яке найчастіше вражає голову, вуха, лапи, ноги.

Парші покрили ноги.

3. Захворювання сільськогосподарських рослин, що характеризується поверхневим ураженням тканин.

Деякі сорти яблунь і груш стійкі проти парші і водночас сприятливі до плодової гнилі (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парші — па́рші множинний іменник заразне шкірне захворювання людини; заразне грибкове захворювання тварин; захворювання сільськогосподарських рослин Орфографічний словник української мови
  2. парші — -ів, мн. (одн. парша, -і, ж.). 1》 Інфекційне шкірне захворювання людини, за якого на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з'являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цієї хвороби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парші — Шолудь, пархі Словник чужослів Павло Штепа
  4. парші — намина́ти / нам’я́ти па́рші кому, грубо. Бити, карати кого-небудь. У них хто хитрий, то і старший, І знай всім наминає парші, Чуприну всякому скубе (І. Котляревський). Фразеологічний словник української мови
  5. парші — ПА́РШІ (захворювання людини, тварин), ПА́РША, ПА́РХИ, ШО́ЛУДІ розм. Від паршів волосся повилазило, і голова голісінька, як долоня (Г. Квітка-Основ'яненко); — Бив (Швець) його правилом у тім'я.. От які поробив пліші, так, гейби пархи.. з'їли (Лесь Мартович); Виводити дітям шолуді. Словник синонімів української мови
  6. парші — Па́рші, -шів, -шам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. парші — ПА́РШІ, ів, мн. (одн. па́рша, і, ж.). 1. Заразне шкірне захворювання людини, при якому на шкірі під волоссям, на тілі, нігтях з’являються гнійні струпи і рубці, а також струпи і рубці від цісї хвороби. Словник української мови в 11 томах
  8. парші — Парші, -шів м. мн. = пархи. (см. парх 1). Тішиться, як жид паршами. Ном. № 2596. Словник української мови Грінченка