паскуда
ПАСКУ́ДА, и, ж. і ч.
1. лайл. Погана, мерзенна, підступна людина.
Не серед бою ти поліг, А згинув від паскуди, Що потаємно підстеріг Та ніж загнав у груди (П. Грабовський);
– Ану, посмій тільки вдарити! – А то що, дивитимусь на тебе, отаку паскуду! (А. Шиян);
// тільки ж. Жінка легкої поведінки.
– Тягається перед вінцем по паничах та ще й не винна?.. Геть, паскудо!.. Он молодий подякує тобі за паничівську ласку, – залящала фурія (Л. Яновська).
2. збірн., вульг. Те саме, що паску́дство 1.
Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи й не жив я з нею, живучи З людьми в паскуді, опаскудив І душу чистую?.. (Т. Шевченко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- паскуда — паску́да 1 іменник жіночого або чоловічого роду, істота мерзенна людина лайл. паску́да 2 іменник жіночого роду паскудство вульг. Орфографічний словник української мови
- паскуда — Паскудник, МЕРЗОТА, поганець, плюгавець, лайдак; (повія) шльондра. Словник синонімів Караванського
- паскуда — -и, ж. і ч. 1》 лайл.Погана, мерзенна, підступна людина. || тільки ж. Жінка легковажної поведінки. 2》 збірн., вульг. Те саме, що паскудство 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- паскуда — НЕГІ́ДНИК (безчесна, підла людина), МЕРЗО́ТНИК, ПОГА́НЕЦЬ підсил. розм., ПАРАЗИ́Т підсил. розм.; ПІДЛО́ТНИК, ЛИЧИ́НА, ГАДЮ́КА, ГАД, ГА́ДИНА, ЗМІЯ́, ЗМІЙ, ЗМІЮ́КА підсил. (лайл. і зневажл. — про злу, підступну людину); КА́ПОСНИК розм. Словник синонімів української мови
- паскуда — ПАСКУ́ДА, и, ж. і ч. 1. лайл. Погана, мерзенна, підступна людина. Не серед бою ти поліг, А згинув від паскуди, Що потаємно підстеріг Та ніж загнав у груди (Граб., І, 1959, 415); — Ану, посмій тільки вдарити! — А то що, дивитимусь на тебе, отаку паскуду!... Словник української мови в 11 томах
- паскуда — Паскуда, -ди об. Брань: дрянь, пакостникъ. Ламайте двері, поки вийде старий паскуда. Шевч. 136. Словник української мови Грінченка