патолоч
ПА́ТОЛОЧ, і, ж., діал.
Місце, де хижак з'їв тварину, і залишки тварини на цьому місці.
Так жалко стало Даринці півника, що вона сіла коло тої свіжої кривавої патолочі та й заплакала (І. Вирган);
Чужиною переймаються ті, в кого душа як барабан: хто по ньому вдарить, тому й честь прогуркоче, ті, в кого немає в душі нічого святого, хто самі суть – патолоч, пужина, сміття (Ю. Мушкетик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- патолоч — па́толоч іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- патолоч — див. залишок Словник синонімів Вусика
- патолоч — -і, ж., діал. Місце, де хижак з'їв тварину, і залишки тварини на цьому місці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- патолоч — Па́толоч, -чі, -чі, -лоччю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- патолоч — ПА́ТОЛОЧ, і, ж., діал. Місце, де хижак з’їв тварину, і залишки тварини на цьому місці. Так жалко стало Даринці півника, що вона сіла коло тої свіжої кривавої патолочі та й заплакала (Вирган, В розп. літа, 1959, 270). Словник української мови в 11 томах
- патолоч — Па́толоч, -чі ж. 1) Истоптанное поле, потрава. Рк. Левиц. 2) Мѣсто, гдѣ съѣдено хищнымъ звѣремъ животное съ остатками на немъ. (Вовк) тут, бо де б йому діваться, — ось свіжа патолоч. Алв. 92. Вовк, казав би, задавив лоша, — була б патолоч. Волч. у. 3) Остатки послѣ сбора конопли. Брацл. у. Словник української мови Грінченка