1. Словник української мови у 20 томах

пащекування

ПАЩЕКУВА́ННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. пащекува́ти.

[Старшина:] Яке мені діло до людського пащекування! Всяк повинен знати своє стійло (І. Карпенко-Карий);

– Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (З. Тулуб);

Це дівча якось глибоко дратувало Славенка своїм чванькуватим пащекуванням, а надто самою своєю присутністю, яка його зв'язувала (В. Підмогильний);

Вони били себе в груди й напосідалися на всіх інших, тероризуючи їх своїм горлатим пащекуванням (І. Багряний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пащекування — пащекува́ння іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. пащекування — див. розмова Словник синонімів Вусика
  3. пащекування — -я, с., розм. Дія за знач. пащекувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пащекування — БАЛАКАНИ́НА розм. (довга, беззмістовна і непотрібна розмова або висловлювання), БАЛАЧКИ́ мн., розм., БАЛА́КИ мн., розм. рідше, МАРНОСЛІ́В'Я, РОЗМО́ВИ мн., розм., БАЗІ́КАННЯ зневажл., ПАТЯ́КАННЯ зневажл., ПАТЯКАНИ́НА зневажл. рідше, РОЗПАТЯ́КУВАННЯ підсил. Словник синонімів української мови
  5. пащекування — Пащекува́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пащекування — ПАЩЕКУВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. пащекува́ти. [Старшина:] Яке мені діло до людського пащекування! Всяк повинен знати своє стійло (К.-Карий, І, 1960, 45); — Мені цікаво знати, що відповіла старшина і військо, а не безглузді пащекування пана (Тулуб, Людолови, II, 1957, 227). Словник української мови в 11 томах