1. Словник української мови у 20 томах

паяльник

ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч.

1. Ручний інструмент для паяння.

Для надійного з'єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (з навч. літ.);

Неначе павутинням, обсновано дротами всю радіорубку, на столі розкидані конденсатори, електролампи, паяльники (Д. Ткач).

2. Робітник, що займається паянням.

Паяльник цеху збирання.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паяльник — пая́льник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. паяльник — [пайал'ниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  3. паяльник — -а, ч. Ручний інструмент для паяння. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. паяльник — (прилад) лютничка Словник чужослів Павло Штепа
  5. паяльник — (-a) ч.. 1. жрм; мол.; крим. Ніс великого розміру. БСРЖ, 424; СЖЗ, 78; ЯБМ, 2, 147. Словник жарґонної лексики української мови
  6. паяльник — ПАЯ́ЛЬНИК, а, ч. Ручний інструмент для паяння. Для надійного з’єднання проводів кінці їх скручують, а потім пропаюють припоєм за допомогою паяльника (Монтаж і ремонт.. Словник української мови в 11 томах