педант

ПЕДА́НТ, а, ч.

Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи.

Тільки безнадійний педант міг би протестувати проти цих новотворів (М. Рильський);

Брянського він вважав дуже здібним офіцером, але сухим і до деякої міри педантом (О. Гончар);

// Той, хто занадто суворий у виконанні дрібних, формальних вимог.

Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Леся Українка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

педант — педа́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
педант — Формаліст, акуратист, с. догматик, догматист; пор. СЛУЖБІСТ, СУХАР. Словник синонімів Караванського
педант — -а, ч. 1》 Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальному аспектові справи. || Той, хто занадто суворий у виконанні дрібних, формальних вимог. Великий тлумачний словник сучасної мови
педант — Штепа, вимагач, ретельник, див. педантизм, акуратно Словник чужослів Павло Штепа
педант — педа́нт (франц. pedant, з італ. pedante, букв. – педагог, вчитель) особа з надмірною, перебільшеною акуратністю й точністю, яка уперто, до дрібниць додержується формального, зовнішнього порядку; буквоїд, формаліст. Словник іншомовних слів Мельничука
педант — ФОРМАЛІ́СТ (той, хто виявляє формалізм у якій-небудь справі), БУКВОЇ́Д ірон.; ПЕДА́НТ (той, хто суворо виконує формальні вимоги), ДОКТРИНЕ́Р книжн., ТАЛМУДИ́СТ книжн. (той, хто сприймає будь-які теоретичні положення як догму). — Він просто формаліст (Н. Словник синонімів української мови
педант — Педа́нт, -та; -да́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
педант — ПЕДА́НТ, а, ч. 1. Людина, яка суворо дотримується певного способу мислення, порядку, певних звичок, надаючи великого значення формальній стороні справи. Словник української мови в 11 томах