пейзани
ПЕЙЗА́НИ, ів, мн. (одн. пейза́н, пейза́нин, а, ч.; пейза́нка, и, ж.).
Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі XVIII–XIX ст.
– Якщо нам покажуть який-небудь живий характер, то ми вже думаємо, чи це не особистість, тому що зображуваний персонаж зовсім не схожий на якого-небудь пейзана, театрального тирана, віршомаза, суддю і подібні до них обношені персонажі (з наук.-попул. літ.);
// заст., ірон. Селяни.
Іспанські пейзани в мальовничих шатах, взятих напрокат у театрі опери та балету, захоплено вітають знатних туристів і закидають їх магноліями та камеліями (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пейзани — -ів, мн. (одн. пейзан, пейзанин, -а, ч.; пейзанка, -и, ж.). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі 18-19 ст. || заст., ірон. Селяни. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пейзани — ПЕЙЗА́НИ, ів, мн. (одн. пейза́н, пейза́нин, а, ч.; пейза́нка, и, ж.). Ідилічні образи селян у художній літературі, у живописі, в театрі XVIII-XIX ст. Словник української мови в 11 томах