пекар
ПЕ́КАР, я, ч.
1. Робітник, який випікає хлібні вироби.
Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів. Тут були пекарі, взуттєвики, цеглярі – робітники тих підприємств, які він бачив, ідучи сюди (С. Журахович);
– Я ливарник! – А я пекар! – Я шахтар! – Я ланкова! – Вчитель я! – Бібліотекар! – всіх нас творчість огріва (П. Тичина).
2. Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри.
В чого тільки за день не нагуляються вони [хлопці]: і в високого дуба, і в квача, і в побивачки, і в пекаря, і в стукалки (П. Колесник).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пекар — пе́кар 1 іменник чоловічого роду, істота робітник пе́кар 2 іменник чоловічого роду гра Орфографічний словник української мови
- пекар — [пекар] -р'а, ор. -реим, м. (на) -реив'і/-р'у, кл. -р'у, мн. -р'і, -р'іў, д. -р'ам два пекар'і Орфоепічний словник української мови
- пекар — -я, ч. 1》 Робітник, який випікає хлібні вироби. 2》 Вид дитячої групової гри, а також одна з дійових осіб цієї гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пекар — (-я) ч. мол. Людина, що має звичку напиватися й блювати. ПСУМС, 51 Словник жарґонної лексики української мови
- пекар — Пе́кар, -ря, -реві, -рем; -карі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- пекар — ПЕ́КАР, я, ч. 1. Робітник, який випікає хлібні вироби. Вітряні Гори були вулицею відвертих, чесних трудолюбів. Тут були пекарі, взуттєвики, цеглярі — робітники тих підприємств, які він бачив, ідучи сюди (Жур., Вечір.., 1958, 368); — Я ливарник!... Словник української мови в 11 томах