пектися

ПЕКТИ́СЯ, печу́ся, пече́шся; мин. ч. пі́кся, пекла́ся, ло́ся; недок.

1. Готуватися нагріванням, прожарюванням на вогні або на жару (про їжу).

Поки коровай пікся, молодиці пили, полуднували, цокотали та приспівували до короваю, щоб він і випікся, й виріс вгору (І. Нечуй-Левицький);

Марко пригадав, що в попелі печеться картопля, пішов надвір і приніс повну пелену (Григорій Тютюнник).

2. Надмірно грітися на сонці або у якомусь жаркому місці.

Тепер же сиджу тут над самісіньким морем, печуся страшенно і маю досить часу до писання (Леся Українка);

Злиденне життя .. Але як завзято цигани трималися за нього! Пеклися на сонці... Гибіли на морозі. А жити в оселях не хотіли (Л. Дмитерко).

3. Відчувати фізичний біль від дотику до вогню або до чого-небудь гарячого.

Микола пробурчав: – Треба було б вистудити [борщ], щоб прохолов, а то так налила... печись тепер (Грицько Григоренко).

4. перен., розм. Турбуватися, переживати за кого-, що-небудь.

– Маріє! Ти не дуже за мене печися. Коли дійдеться до чого, то перед паном богом я маю що сказати (С. Чорнобривець);

– Я не за скибки, а за людську працю печуся. Кавун – то наш піт і наша праця, а він вибере, сучий син, якнайбільшого, хряп об коліно, середину виїсть, а решту в бур'ян (Григорій Тютюнник).

5. Пас. до пекти́ 1.

Дріжджовий пиріг може пектися до 1 години (з навч. літ.).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) живце́м пекти́ся на рожні́ – хвилюватися, переживати, почувати себе дуже ніяково, тривожно від сорому, ганьби і т. ін.

– Еге, хай постоїть собі з краденою довбнею, – почулося звідусіль .. Кавун слухав і наче живцем пікся на рожні. Він люто зиркав спідлоба на людей і не знав, що з ним діється (П. Козланюк).