1. Словник української мови у 20 томах

первенець

ПЕ́РВЕНЕЦЬ, нця, ч., книжн.

1. Перша, старша дитина.

Амон щасливий, Вродливий первенець й[о]го! (Т. Шевченко);

– Де ж ваш первенець? – спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову (І. Нечуй-Левицький).

2. чого, перен. Те, що з'явилося або створено першим за часом, раніше, ніж все наступне.

Чого їм, первенцям весни [проліскам], захотілося зацвісти восени, чого їм не захотілося чекати свого туманного березня? (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первенець — пе́рвенець 1 іменник чоловічого роду, істота син пе́рвенець 2 іменник чоловічого роду про неістоту Орфографічний словник української мови
  2. первенець — -нця, ч. 1》 Перша, найстарша дитина у шлюбі. 2》 Той, хто першим затіває, започатковує якусь справу. 3》 Те, що з'явилося або створене першим у часі серед йому подібних. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. первенець — Первак, первачок, первісток, первісточок, (вона) первачка, первачечка, первістка, первісточка Словник чужослів Павло Штепа
  4. первенець — ПЕ́РВІСТОК розм. (перша, старша дитина), ПЕ́РВЕНЕЦЬ книжн., ПЕРВА́К розм., ПЕРВО́РІДЕНЬ діал.; СТА́РШИЙ (старша дитина). Михайло був первістком, і він ще бачив свою матір вродливою і молодою (М. Томчаній); — Де ж ваш первенець?... Словник синонімів української мови
  5. первенець — ПЕ́РВЕНЕЦЬ, нця, ч., книжн. 1. Перша, старша дитина. Амон щасливий, Вродливий первенець й[о]го! (Шевч., II, 1963, 92); — Де ж ваш первенець? — спитав він, підроблюючись зумисне під церковну мову (Н.-Лев., І, 1956, 217). 2. чого, перен. Словник української мови в 11 томах