1. Словник української мови у 20 томах

первобутній

ПЕРВОБУ́ТНІЙ, а, е, рідко.

Те саме, що пе́рві́сний 1–3.

Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (В. Гжицький);

З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної [первобутньої] землі (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первобутній — -я, -є, рідко. Те саме, що первобутний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. первобутній — Первісний, див. первичний Словник чужослів Павло Штепа
  3. первобутній — Первобу́тній, -ня, -нє Правописний словник Голоскевича (1929 р.)