переволікати
ПЕРЕВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш; мин. ч. переволі́к, локла́, ло́; док., кого, що.
Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше.
– Нічого Явдосі робити, поволокла його [сотника] самотужки у хату і як переволокла на друге місце, він і застогнав..! (Г. Квітка-Основ'яненко);
* Образно. Він повз. Падав на живіт, простягав уперед руки, спирався на лікті й переволікав уперед своє важке, неслухняне, мов чуже тіло (П. Загребельний).
(1) Переволіка́ти / переволокти́ но́ги через що – важко переступати або перелазити через що-небудь.
Через стінку переволік свої довгі ноги Петренко, потім зв'язківець з своїм апаратом (С. Голованівський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- переволікати — переволіка́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- переволікати — -аю, -аєш, недок., переволокти, -очу, -очеш; мин. ч. переволік, -локла, -локло; док., перех. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переволікати — ПЕРЕВОЛІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕВОЛОКТИ́, очу́, о́чеш; мин. ч. переволі́к, локла́, ло́; док., перех. Волочачи, переміщати кого-, що-небудь з одного місця на інше. Словник української мови в 11 томах
- переволікати — Переволіка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. переволокти, -лочу, -че́ш, гл. Перетягивать, перетянуть, перетаскивать, перетащить. Словник української мови Грінченка