перев'язувати

ПЕРЕВ'Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕВ'ЯЗА́ТИ, яжу́, я́жеш, док., кого, що.

1. Обгортаючи або обмотуючи що-небудь, стягувати і зав'язувати вузлом мотузку, ремінь і т. ін.

Перед одною з сільських хат стояв чоловік і перев'язував околоти (Н. Кобринська);

Один із службовців взяв Асуара за праву руку і повів до крісла .. Асуар сів. Люди .. почали перев'язувати ременями його груди, прикріплювати його руки й ноги (Мирослав Ірчан);

Він уже в перші дні війни перев'язав шпагатом свої математичні конспекти, відклавши їх до кращих часів (О. Гончар);

// Обвивати що-небудь, зав'язуючи стрічку, шнурок і т. ін. як прикрасу.

Заплітала [Франка] собі косу, перев'язувала її червоною стрічкою (С. Чорнобривець);

Задерихвіст перев'язав чорну шапку червоним поясом (І. Нечуй-Левицький).

2. Накладати пов'язку на хвору, поранену частину тіла.

[Тірца:] Страждаєш, брате? Рана все горить? Дай я перев'яжу, то легше стане (Леся Українка);

У хвилину затишшя перев'язали товариш товаришеві рани (Ю. Яновський);

// Робити кому-небудь перев'язку (у 4 знач.).

Під шаленим вогнем ворога Ніна Матвіївна Бурилова перев'язує поранених, подає їм першу допомогу (Я. Качура);

– Поранили його. Мучиться, бідолаха. Я перев'язав його... (І. Цюпа).

3. Розв'язавши, зав'язувати, обв'язувати і т. ін. ще раз, повторно або заново, по-іншому.

Заспокоювала її Лукія, перев'язуючи хустку, що все сповзала на потилицю (В. Кучер);

Одарка стала перед .. дзеркалом і перев'язала собі наново хустку на голові (І. Нечуй-Левицький);

– Маринко, – важко зітхнув [Григорій], перев'язав кісничка, – може, поїдемо в місто? (Ю. Мушкетик);

// рідко. Розкутавши, закутувати, сповивати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

– Та [Параска] нечисто держить [дитину] так, хоч би таки коли скупала, перев'язала сама (Панас Мирний).

4. Зв'язувати мотузкою і т. ін. все, багато чого-небудь або всіх, багатьох, по черзі.

Обійшов Тарас хатини божі І ченців усіх перев'язав (В. Сосюра).

5. буд. Робити перев'язь (у 1 знач.).

Перев'язувати кладку.

(1) Перев'я́зувати / перев'яза́ти молодо́го (старості́в) – обвивати рушником через плече молодого, старостів у знак згоди на шлюб.

Тато наказав вийняти рушники й хустку, і Катруся перев'язала ними старостів і молодого (О. Іваненко).