перегулювати

ПЕРЕГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док.

1. що і без дод. Гуляти (у 1–3 знач.) більше, ніж можна, ніж дозволено.

– Військова дисципліна, – зітхнув лейтенант. – Я й так боюсь запізнитись. Один день перегуляв дома з товаришами (О. Копиленко);

// Гуляти всюди, в багатьох місцях.

Перегуляти на всіх весіллях.

2. що. Гуляючи, не працюючи, не навчаючись, проводити якийсь час.

– Перегуляй, сину, дома зиму і літо, а там я у школу віддам (Панас Мирний);

// Бути незасіяним (про поле, землю і т. ін.).

Пар невигідний, бо поле цілий рік перегулює (з наук. літ.).

3. без дод., розм. Залишатися яловою (про корів).

Як правило, перерослі телиці з рекордною живою вагою часто перегулюють (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me