передовіряти
ПЕРЕДОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕДОВІ́РИТИ, рю, риш, док., кого, що, кому і без дод.
1. Довіряти іншому те, що було довірено раніше самому; доручати іншому зробити те, що було доручено самому.
[Генерал:] Я – комендант і нікому не можу передовіряти те, що доручено лише мені (Я. Мамонтов);
Вийшло як завжди: не втрутився сам, передовірив помічникам, а вони навіть не зуміли своєчасно організувати розтруску гною під оранку (Ю. Збанацький);
– Ми весь час ішли цим шляхом, тільки в ракеті монтували виконавчі прилади, а керували нею з землі, тобто весь час боялися передовірити найважливіші функції людини машині (В. Собко).
2. Те саме, що передоруча́ти 2.
Передовіряти справу.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- передовіряти — передовіря́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- передовіряти — -яю, -яєш, недок., передовірити, -рю, -риш, док., перех. і без додатка. 1》 Довіряти іншому те, що було довірено раніше самому; доручати іншому зробити те, що було доручено самому. 2》 Те саме, що передоручати 2). Передовіряти справу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- передовіряти — ПЕРЕДОВІРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПЕРЕДОВІ́РИТИ, рю, риш, док., перех. і без додатка. 1. Довіряти іншому те, що було довірено раніше самому; доручати іншому зробити те, що було доручено самому. Словник української мови в 11 томах