перекинений

ПЕРЕКИ́НЕНИЙ, ПЕРЕКИ́НУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до переки́нути.

От він на коні перекинутий через сідельце, і помкнув його бородатий турчин степом (Марко Вовчок);

Вийшла на сцену [Нонна] в українському вбранні, у своїх золотистих косах, перекинутих на груди, і довірливо, широко усміхнулась до публіки (О. Гончар);

Один з дядьків насунувся на перекинений віз і не міг далі йти (В. Винниченко);

Висока башта, що стояла на широченній дузі, перекинутій з одного будинку на другий, високо здіймалась угору (Панас Мирний);

Труда задумливо дивиться на перекинений догори черевом капелюш на підлозі й тихо промовляє. – А це могло б бути й непогано (В. Винниченко);

Серед валу ще виразніше виступає зовсім кругла гора Ярмута, неначе велетенський казан, перекинутий догори дном (І. Нечуй-Левицький);

Семен відчував, як приємно гріла його перекинута в нутро раніше склянка горілки (Л. Смілянський);

// переки́нено, переки́нуто, безос. пред.

Його було перекинуто в Тюрингські ліси для підпільної антифашистської роботи (Ю. Бедзик);

З тюремного корпусу повільно, прикриваючи рукою засліплені сонцем очі, виходить юнак. Через ліву руку перекинуто пальто (П. Колесник);

Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (О. Донченко);

Та чого ж в хаті такий нелад, все перекинуто, лежить жужмом? (М. Коцюбинський).

2. у знач. прикм., розм. Відбитий у воді.

– Коли ж зирну на воду, а там не стояла, а ніби плила на перекинутому небі та сама постать, як літаючий херувим (І. Нечуй-Левицький);

Далека красо моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, .. що лічив у тобі зорі на перекинутому небі (О. Довженко).