перекисати

ПЕРЕКИСА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕКИ́СНУТИ, ну, неш; мин. ч. переки́с, ла, ло і переки́снув, нула, ло; док.

1. тільки 3 ос. Ставати надто кислим після довгого бродіння.

Піч треба дуже натоплювати, щоб у хаті було дуже тепло та душно, а то тісто перекисне (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вдома зараз стоїть діжа з учиненим хлібом. Треба вже місити, бо перекисне (Ю. Мокрієв);

І тільки один спомин не перекис, не згірк, гріє серце і кров і хвилює, як і в ті давні дні – спомин про Улясю (Ю. Мушкетик).

2. розм. Дуже намокати під дощем.

По дощеві перемочиться, перекисне (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me