перекочовувати

ПЕРЕКОЧО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕКОЧУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Кочувати з місця на місце, на інше місце (про кочові народи).

Скити [скифи]-скотарі випасали худобу, перекочовували зі своїми стадами з місця на місце, в залежності від пасовиськ (з наук.-попул. літ.);

// Переходити, перелітати з місця на місце, на інше місце (про тварин, птахів).

Не було тепер чути в лісі ні синиць, ні сойок. Навіть сороки й ті перекочували ближче до людського житла (О. Донченко).

2. перен., розм. Переїздити, переселятися в інше місце; міняти місце проживання.

На весну, як знайшлася в неї дочка Килина, він перекочував з ними до Одради (Панас Мирний);

– Ще батько мій .. перекочував із села в Пітер, поступив на цей завод (А. Головко);

// Переходити, перебиратися з одного місця на інше, міняючи місце праці, рід занять і т. ін.

Важкий то був страдницький шлях. Без шматка хліба, без сили в ногах. Не йшов [Сеспель], а плентався; за день ледве перекочовував від села до села (Ю. Збанацький);

Коли зніметься полк Самієва, то всі його праві сусіди теж змушені будуть один по одному залишити дамбу, перекочувати до лісу (О. Гончар);

// Міняти місце перебування, передаватися іншій особі (про неживі предмети).

Він тільки умовився з хлопцями на березі, що триматиме свій бриль у руках і що надіне його на голову лише тоді, коли міна з його кошівки перекочує у темний закуток (Д. Бедзик);

Інженер Побережний не шкодував нічого задля врятування дочки. Золоті персні дружини .. перекочували до кишені Довговуха (А. Хижняк).

3. тільки док. Те саме, що проко́чувати.

Отак він перекочував кілька літ, щовесни покидаючи людські оселі, спішачи на місце збору гонтарської компанії (І. Франко);

– Подумай, скільки тут народу того перекочувало за революцію... (О. Гончар).