переорювати

ПЕРЕО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПЕРЕОРА́ТИ, орю́, о́реш, док., що.

1. Орати, обробляти землю плугом у перший раз.

В умовах України ефективнішим є корінне поліпшення лук. Полягає воно в тому, що площу природних сіножатей і пасовищ переорюють і засівають багаторічними та однорічними травами (з наук. літ.);

Велике значення лук у природі. А проте їх подекуди переосушують та переорюють (з наук.-попул. літ.);

// перен. Змінювати землю так, наче вона оброблена плугом.

– Війна, сину, це щось страшне. Кулі так густо літають, що переорюють землю, як плугом... (Мирослав Ірчан).

2. Орати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

– Егеж! якби-то дав Бог [дощика]! А то хто його зна, що й робити, хоч бери та переорюй все поле вдруге! – обізвався журливо один господар (Леся Українка);

// на що. Оранкою готувати землю під іншу культуру.

Він щоразу бігав до його [поля] навідуватись, милуватися густим, як щітка, житом, чорною ріллею, що так чепурно переорав Орищин кум на ярину (Панас Мирний).

3. Орати все або багато, одне за одним (поле, лан і т. ін.).

Помучений кріпак .. переорював панські лани та засівав на панський прибуток (Панас Мирний);

Коли, глибоко забираючи, переорав він за кілька днів величезний лан і клапті поля обернулись на єдину безмежну оксамитову ниву, – всі зупинились (О. Довженко);

Видно, не один гектар ґрунту перекопали та переорали вони [руки] за своє півстоліття (Д. Бедзик).

4. Орючи для затримки чого-небудь, проводити поперечну борозну.

переорювати борозну;

// перен. Утворювати поперечну борозну на чому-небудь.

Спека ще не вмерла. Дорога, наморщившись, лежала байдужо й ліниво. Глибока балка переорювала поле (Є. Гуцало);

Блискавиця, неначе “катюша”, Переорює небо навпіл (М. Стельмах);

// безос.

– І сорочку підіймай, – гукнув ще хтось. – Еге ж, так і є. Бачу ж, що кров засохла. Через весь живіт переорало. Певне, теж осколком чи каменем (В. Козаченко).

5. у сполуч. зі сл. межа. Захоплювати при оранці частину чужої, відділеної межею землі.

– Якби я собі з Юрком добре заходив, то його би не кортіло межу переорювати (Л. Мартович).

(1) Переора́ти на по́піл – зовсім виснажити землю.

[Харитон:] Одначе ж за прадідів хліб родив?.. [Роман:] Тоді земля мала силу; а тепер вже переорали її на попіл, знесилили (М. Кропивницький).

◇ (2) Межу́ переора́ти кому – перешкодити комусь у його справах.

Тішиться з себе [хвалько], який то він здатний в Бога вродився: і пану догодив, і собі межі не переорав (Марко Вовчок);

(3) Переора́ти межу́ кому – перешкодити кому-небудь у його справах.

Чи я йому межу переорав! (прислів'я);

Тішиться з себе [хвалько], який то він здатний в Бога вродився: і пану догодив, і собі межі не переорав (Марко Вовчок).