1. Словник української мови у 20 томах

переперчувати

ПЕРЕПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., що.

Перчити більше, ніж треба, понад міру.

Переперчити страву;

// без дод., перен. Занадто підкреслювати що-небудь, наголошувати на чомусь; утрирувати.

Поганий той актор, який “пересолює і переперчує”, який малює роль одною якою-небудь фарбою (з мемуарної літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переперчувати — перепе́рчувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. переперчувати — див. перебільшувати Словник синонімів Вусика
  3. переперчувати — -ую, -уєш, недок., переперчити, -чу, -чиш, док., перех. Перчити більше, ніж треба, понад міру. Переперчити страву. || неперех., перен. Занадто підкреслювати що-небудь, наголошувати на чомусь; утрирувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. переперчувати — ПЕРЕБОРЩИ́ТИ розм. (перевищувати міру в чомусь), ПЕРЕСОЛИ́ТИ розм., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ розм., ПЕРЕБРА́ТИ розм., ПЕРЕДА́ТИ розм., ПЕРЕБА́ВИТИ розм. рідше; ПЕРЕГНУ́ТИ розм. (припуститися перегину); ПЕРЕЙТИ́, ПЕРЕСТУПИ́ТИ, ПЕРЕХОПИ́ТИ (із сл. край, межа тощо). Словник синонімів української мови
  5. переперчувати — ПЕРЕПЕ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕПЕРЧИ́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. Перчити більше, ніж треба, понад міру. Переперчити страву; // неперех., перен. Занадто підкреслювати що-небудь, наголошувати на чомусь; утрирувати. Словник української мови в 11 томах