переплітати
ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., що.
1. З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати.
Ось, наприклад, річки почали пересихати. Деякі керівники позбулися великого клопоту: не треба переплітати лозою берегів, не треба їх камінням бутити (М. Руденко);
Спритний Омелян хитромудро переплів ремінням крупорушку, драч, вальці, січкарню (М. Стельмах);
// Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін.
Ігнатьєв сів до столу, мить подумав, переплів пальці рук, міцно стиснув, аж хруснули кісточки, і, не розплітаючи пальців, уперся долонями в стіл (В. Собко);
– Таміла сипнула перед собою карти і переплела пальці маленьких пещених рук (А. Хорунжий);
Кучеренко підвівся, нервово переплітав пальці, врешті хотів покласти руку Антонові на плече, та вона сковзнула, впала легко на стіл (Р. Іваничук);
// Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати.
Остап брів межею, переплітав буркун ноги, об коліна бився горошок, полин (К. Гордієнко);
Переплітаючи її косами свої великі, дужі пальці, повів [батько] запальну мову (Л. Юхвід);
* Образно. Хочеш ти, щоб пісню я для тебе склав З запашних фіалок, з золотих купав, Щоб її жмутами сонця переплів (О. Олесь);
// перен. Змішувати непослідовно, чергувати що-небудь з чимсь іншим.
Маруся накидалася на страву і, переплітаючи пізній свій обід оповіданнями про чорного метелика та про великий камінь, сміялася дзвінко (Г. Хоткевич);
Молодь переплітала їх [побожні пісні] світськими, часто не зовсім пристойними коломийками (Ірина Вільде).
2. Перевивати волосся, коси і т. ін. чим-небудь.
Чеше [волосся] ж вона, чеше, гей, Перечісує, та гей, гей, гей, гей! Голубою лентою [стрічкою] Переплітає (з народної пісні);
* Образно. Коли б не сивина, що переплела чорне волосся, Марії не можна було б дати її сорока чотирьох років (М. Руденко).
3. Заплітати ще раз, повторно або заново, по-іншому.
Постояла [Горпина] хвилинку, далі розпускає й переплітає проти світу свою довгу розкішну косу (С. Васильченко).
4. Зшиваючи сторінки книжок, зошитів і т. ін., вставляти їх у тверду оправу і закріплювати в ній; оправляти.
Чомусь так зворушила зараз його пристрасть переплітати книжки (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- переплітати — перепліта́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- переплітати — Сплітати, плести; (пальці) зчіплювати; (стрічками) обвивати, оплітати, перемережувати; (А з Б) мішати, перемішувати; (коси) перевивати, (ще раз) заплітати. Словник синонімів Караванського
- переплітати — -аю, -аєш, недок., переплести, -ту, -теш, док., перех. 1》 З'єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. || Зчіплювати пальці рук, руки і т. ін. || Обвивати чим-небудь гнучким або витким; оплітати. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- переплітати — (книжку) оправляти, оправити, пооправляти Словник чужослів Павло Штепа
- переплітати — ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. — повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́ (ОПЛЕСТИ́), ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ (ОСОТА́ТИ рідше), ОПОВИ́ТИ (ОБПОВИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- переплітати — ПЕРЕПЛІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕПЛЕСТИ́, ту́, те́ш, док., перех. 1. З’єднувати або скріплювати що-небудь між собою плетінням; сплітати. Ось, наприклад, річки почали пересихати. Словник української мови в 11 томах
- переплітати — Перепліта́ти, -та́ю, -єш сов. в. переплести, -лету, -те́ш, гл. Переплетать, переплести. Словник української мови Грінченка