перепрівати
ПЕРЕПРІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕПРІ́ТИ, і́є, док.
1. Псуватися від сирості та тепла.
Я .. побачив, що його [куща] корені сплелися у міцний вузол. Одні корінці .. відмирали, перепрівали, інші виростали (А. Хорунжий);
Восени, коли гній як слід перепріє, ми безпосередньо перед оранкою на зяб вивозимо його на поле (з наук. літ.).
2. Псуватися від довгого вживання, дії чогось.
Онучі перепріли від поту;
Матраци на ліжках перепріли;
// розм. Запалюватися від поту, бруду, надмірного тепла (про шкіру).
Пальці на нозі перепріли.
3. Псуватися, втрачати смак від занадто довгого варіння на повільному вогні.
– І страва перепріває та перестоїть в печі, – думала вона. – Лихо йому з чужою роботою! За нею і шматка хліба не з'їсть саме в час (І. Нечуй-Левицький);
[Левко:] Об казна-чім турбуєшся. Краще б гляділа, щоб там у печі не перепріло що та не задимилось (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- перепрівати — перепріва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- перепрівати — -ає, недок., перепріти, -іє, док. 1》 Псуватися від сирості й тепла. 2》 Псуватися від довгого вживання, дії чогось. || розм. Запалюватися від поту, бруду, надмірного тепла (про шкіру). 3》 Псуватися, втрачати смак від занадто довгого варіння на повільному вогні. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перепрівати — ПЕРЕПРІВА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕПРІ́ТИ, і́є, док. 1. Псуватися від сирості та тепла. Я.. побачив, що його [куща] корені сплелися у міцний вузол. Одні корінці.. відмирали, перепрівали, інші виростали (Хор. Словник української мови в 11 томах