1. Словник української мови у 20 томах

перепуття

ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с.

Місце, де схрещуються або розходяться шляхи.

Еней так з човна закричав: – Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (І. Котляревський);

На перепутті під зеленою мжичкою дерев дрімав парк: бюст Лассаля, стежки, алеї (М. Хвильовий).

◇ (1) На перепу́тті – у стані сумнівів, хитань при виборі подальшого шляху.

Не стать, не ждать в путі, на перепутті, А прокладать, торить шляхи, стежки (П. Дорошко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перепуття — перепу́ття іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. перепуття — див. роздоріжжя Словник синонімів Вусика
  3. перепуття — -я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перепуття — Роздоріжжя, розтока, розтік, розстань, перехристя, середохристя, розгалужа, див. перехресток Словник чужослів Павло Штепа
  5. перепуття — РОЗДОРІ́ЖЖЯ (розгалуження шляхів, стежок), РОЗПУ́ТТЯ, ПЕРЕПУ́ТТЯ, РО́ЗСТАНЬ, РО́ЗТІК, РОЗТО́КА, ПЕРЕ́ТИН, ПЕРЕХРЕ́СТЯ, СХРЕ́ЩЕННЯ, ПЕРЕХРЕЩЕННЯ, СХРЕ́СТЯ, РОЗХРЕ́СТЯ розм., СЕРЕДОХРЕ́СТЯ діал. (перев. Словник синонімів української мови
  6. перепуття — ПЕРЕПУ́ТТЯ, я, с. Місце, де схрещуються або розходяться шляхи. Еней так з човна закричав: — Іду к Евандру погостити, На перепутті одпочити (Котл., І, 1952, 201); Високу фігуру [М. Словник української мови в 11 томах