пересихати

ПЕРЕСИХА́ТИ, а́є, недок., ПЕРЕСО́ХНУТИ, не; мин. ч. пересо́х, ла, ло і пересо́хнув, нула, ло; док.

1. Втрачаючи вологу, ставати дуже сухим, надто висихати (про все або багато чого-небудь); висихати цілком, суцільно (про що-небудь).

– Земля лежить незасіяна, пересихає (І. Цюпа);

[Поміщиця:] Яка спека, яка спека .. Так все пересохло, що не горить, а вибухає, як порох (О. Корнійчук);

// Ставати безводним або маловодним (про водойми, русла рік, джерела і т. ін.).

Це був чудовий струмочок з дзвінкою кришталевою водою. Черняєва висловила думку, що цей струмок колись був значно більшим і тепер пересихає (О. Донченко);

Річки степового Криму наповнюються лише навесні, влітку русла їх здебільшого пересихають (з наук.-попул. літ.);

Ліс зелений зів'янув від сонця, І криниця світла пересохла, А краса дівоча не зів'яла (Л. Первомайський);

// Утрачати звичайну вологість (про губи, язик, горло і т. ін.).

Віє од неї [дівчини] .. таємною тишею, чарами-дрімотами, – і злипаються очі, дубіє язик у роті, пересихає од тих чарів (С. Васильченко);

[Семен:] Промочи, промочи горло: певно, пересохло!.. (М. Кропивницький);

Пити хотілось нестерпно. Все, здавалось, пересохло, горіло йому всередині (О. Гончар);

* Образно. Лише прапам'ять долітає звідти [з давнини], перемиває золотий пісок. Багато міг би розказати вітер, але у вітру голос пересох (Л. Костенко);

// безос.

В роті пересихало й горло стискали спазми (В. Козаченко);

У нього раптом пересохло в горлі (О. Довженко).

2. Втрачаючи природну зволоженість, соки і т. ін., ставати занадто сухим, висихати більше, ніж слід (про рослини).

Зілля .. пересихало на комині (М. Стельмах);

Досить хоч трошечки пересохнути бобам, як вони лускаються, а зерно розлітається на всі боки (з газ.).

(1) Пересо́хнути на костри́цю – стати сухим і ламким (про сіно, злаки).

– Та це ж ходила подивитись на Маринине жито: лежить, пересохло на кострицю, висипається, скотиною побите (С. Васильченко).