перестрах

ПЕРЕ́СТРАХ, у, ч., розм.

Те саме, що переля́к.

В його тілі тремтів іще перестрах, очі недвижно [нерухомо] вдивлялися в теплий простір (І. Франко);

Обличчя Юлі та Соні були переповнені подивом, мало не перестрахом (Дніпрова Чайка).

○ (1) Для пере́страху, у знач. присл. – щоб налякати, настрахати.

Він узяв одну гвинтівку й шкіряний підсумок з патронами, хряпнув для перестраху затвором і наказав полоненим рушати (Л. Первомайський);

(2) З (із) пере́страху, у знач. присл. – від страху, злякавшись кого-, чого-небудь.

З поспіху, а то з перестраху Улянка спотикалась і розсипала без пуття пісок (Леся Українка);

Кузь злякано метнувся в куток, довго стояв там, сопучи з перестраху (Григорій Тютюнник);

(3) З пере́страхом; У пере́страху, у знач. присл. – перелякано, злякано, в стані страху, злякавшись кого-, чого-небудь.

Чоловік вп'ялився з перестрахом в бесідника і не знав, що відповісти (О. Кобилянська);

Він .. з перестрахом думав про те, що сталося (П. Загребельний);

Вона .. кинулась в очерети, слідком за гадюками, звіриною й усім живим, що, рятуючись од наглої смерті, мчало в перестраху перед наступаючими бурунами вогняного моря... (М. Коцюбинський).