перечитувати

ПЕРЕЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Те саме, що чита́ти; прочитувати.

Він розгорнув одну бумагу і почав перечитувати (І. Нечуй-Левицький);

Борис перечитав безсмертну поему [“Одіссея”] одним духом за кілька день і приніс .. книжку назад з подякою (І. Франко);

Встигла [Галина] поїсти в буфеті, перечитала з початку й до кінця газету (Є. Кротевич);

// Читати уважно, ретельно з метою виправлення (звичайно написане власноручно).

Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу (М. Коцюбинський);

Ліда сіла за стіл, пише листа, спинилась, перечитує (О. Корнійчук);

Письменник .. вдруге почав перечитувати свій другий розділ (М. Хвильовий).

2. Читати ще раз, повторно.

Настя хутко прочитала сей лист і поклала його на столі, потім взяла і знов перечитала помалу (Леся Українка);

Сидячи біля каміна, вона перечитувала кожний лист по кілька разів (А. Шиян);

Кілька разів читав і перечитував Шевченко теплі рядки Лизогубового листа – перший привіт з рідного краю (З. Тулуб);

О. Ананій, переодягнувшись, знову сів до відозви церковного управління. Перечитав раз і вдруге і ні до чого не міг домислитись (П. Панч).

3. Прочитувати все або багато чого-небудь.

Як би мені хотілося перечитати все, що Ви досі написали і надрукували (Панас Мирний);

Непрохані гості переривають усю кімнату, переглядають, розтріпуючи, книжки, перечитують усі папери (М. Стельмах).