1. Словник української мови у 20 томах

переємець

ПЕРЕЄ́МЕЦЬ, мця, ч.

Наречений дівчини, що бере участь в передових діях з перейманням, перехопленням чого-небудь (вінка).

На Полтавщині пущений на воду вінок переймає “переємець” – наречений дівчини, що має женитися з нею (О. Воропай).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. переємець — -мця, ч., діал. Той, хто переймає щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. переємець — Переє́мець, -є́мця; -є́мці, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)