переїжджати

ПЕРЕЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш і ПЕРЕЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ПЕРЕЇ́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.

1. що, через (на) що і без дод. Їхати, пересуватися (сушею або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування) через що-небудь, перетинаючи щось, з одного боку чогось на інший.

Прийшлось їм переїжджать через річку на поромі (Панас Мирний);

Темрява мовчала. Тоді Гнат рушив далі і став переїжджати струмочок, що дзюркотів унизу (Григорій Тютюнник);

– Та зостаньтесь ночувати, – просив Прокопович, соваючись на стільці, – ніч темна, а вам треба переїздити через Рось (І. Нечуй-Левицький);

Поки переїздили площу, було тихо. Але ось неподалеку ззаду ударив постріл, другий (А. Головко);

Вони переїхали бродом дві протоки, об' їхали озера-лимани і поскакали вздовж Сир-Дар'ї (З. Тулуб);

Іде [Дударик], іде – коли море .. Аж тут коник біжить: – Що ж ти, – каже, – без мене. Сідай, перевезу. – Переїхав Дударик на той бік (П. Тичина).

2. до (від) кого, в що, з чого. Їхати, пересуватися (сушею або водою за допомогою яких-небудь засобів пересування) з метою зміни місця проживання, перебування.

Маня хутко переїжджає з батьком в Луцьк, так що я сподіваюся з нею незабаром побачитись (Леся Українка);

– Тату, як ви так полюбили Дмитра, переїжджайте до нас жити, – не раз говорила вдовиця (М. Стельмах);

В четвер переїздимо, бо завтра кінчаємо роботу в Алушті (М. Коцюбинський);

Руднєв переїздив з одного місця бою на друге, керуючи операцією (П. Воронько);

Пані тим часом село продала та переїхала у місто жити (Марко Вовчок);

І Маруся думала собі про те, як вони переїздитимуть звідси, та якого це клопоту буде (Б. Грінченко).

3. що, чим, через (повз) що, по чому і без дод. Рухаючись, пересуваючись сушею або водою з одного місця в інше, минати щось, проїжджати що-небудь, повз що-небудь.

Десь у віддалі дудніли мірні важкі кроки кінного патруля, що переїжджав по вулицях (І. Франко);

Довелось переїжджати через уже визволену Ригу (О. Гончар);

Зеленим лісом, що купався у проміннях весняного сонця, переїздив, грюкочучи, .. поїзд (О. Маковей);

До берега річки під'їхали кілька вершників без сідел, і, доки ми переїздили поруч, – у воді вже плескалося кілька чоловік (Олесь Досвітній);

Підійшов до їх сусіда, привітавсь та й каже: “А чи чули ви, що коло Чорного гаю розбої? Ані перейти теперки тудою, чутно, ані переїхати” (Марко Вовчок);

По дорозі збоку, саме місток переїхали, валка упорожні вертається додому (А. Головко).

4. що, розм. Розчавлювати, калічити кого-, що-небудь колесами під час їзди.

Коли чоловік їде – кидає під колесо цурупалок, переїжджа [колесо] його (Номис);

Хто чув, як кричать і ридають колеса, коли переїдуть горлянку чи ногу... (В. Сосюра);

* Образно. – Вони тілько ходять кругом, шукають, як би підритися під мене, підкопатися так, щоб я не знав, щоб зразу повалить мене, наступити, перейти, переїхати... (Панас Мирний).

5. що, рідко. Їдучи, долати певну відстань.

Затим-то так наш Уласович і поспіша, що й коневі не дасть здихнути, і сам, не обідавши, тридцять семисотних верст, іще з гоном, не спочиваючи, переїхав (Г. Квітка-Основ'яненко).

◇ (1) Хоч во́зом переї́дь кого і без дод. – неможливо переконати кого-небудь в чомусь.

[Кряж:] Не здавалось тобі ніколи, що ти надто почав учащати сюди? [Роман:] Ні, а хіба що? [Кряж:] А мені здавалось. [Роман:] Оце й моєму батькові часом як здається, то хоч возом переїдь (М. Зарудний).