перипетії

ПЕРИПЕТІ́Ї, ті́й, мн. (одн. перипеті́я, ї, ж.).

Раптові різкі зміни в чиєму-небудь житті; непередбачені ускладнення в розвитку подій, справ і т. ін.

Я перелітав на крилах пісні в давно минуле, я жив у минулому, я бачив, чув, з тріпотанням сердечним відчував смуток, радість та всі перипетії тих почувань (М. Коцюбинський);

Бурхливий роман, у перипетії якого буда втаємничена і допитлива вихованка Мельникової, завершився однієї ночі втечею гувернантки з її героєм (М. Слабошпицький);

Театр тільки тоді цікавий, коли він вірно відображує біжуче життя з усіма його різними перипетіями (із журн.);

// Несподівані повороти в розгортанні сюжету літературного твору.

В повісті й романі герой розвивається повільно – від епізоду до епізоду – в довгих і складних взаєминах з іншими персонажами, в довгих і складних перипетіях фабули (Ю. Смолич).