перлина

ПЕРЛИ́НА, и, ж.

1. Одно зерно перлів (у 1 знач.).

Усередину черепашки перлової скойки іноді випадково потрапляє піщинка, навколо неї відкладається перламутр, і тоді утворюється кулька – перлина (з навч. літ.);

Дорогих перлин коштовних Є багато в синім морі (Леся Українка);

Яких тільки камінців не було тут! І червоні, як усмішка, корали, і маленькі зірочки – діаманти, і рідкісні чорні перлини (О. Іваненко);

* Образно. Немає Мудріших, ніж народ, учителів; У нього кожне слово – це перлина (М. Рильський);

* У порівн. Краплинки на квітах виблискували й сяяли, мов дорогоцінні перлини (А. Шиян).

2. чого, перен. Найкращий зразок чого-небудь, найвидатніший мистецький твір і т. ін.

– Її [Італії] чудова дочка, королева моря і перлина землі, Венеція, взяла мене за руку і, як малу заблукану дитину, вивела на вільний світ! (І. Франко);

Українські Карпати нерідко називають зеленою перлиною нашої республіки (з газ.);

Окремим виданням Держлітвидав України випускає в світ перлину української класичної драматургії – [п'єсу] “Назар Стодоля” (з газ.);

Цей хор [“Вічний революціонер”] і тепер користується великою популярністю і є однією з найцінніших перлин золотого фонду революційних пісень (із журн.);

// Дуже вродлива або кохана дівчина, жінка.

І рожу, й лілею, і сонце, й голубку Я все те, здавалось, любив до загину. Тепер не люблю їх, – одну маю любку, Дівчину-рибчину, перлину єдину (Леся Українка).