1. Словник української мови у 20 томах

перчина

ПЕРЧИ́НА, и, ж.

Один стручок перцю (у 2 знач.).

[2-й вартовий (їсть):] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча. [Сінон:] Ось на́ перчи́ну, трохи посмачи́ (Леся Українка);

* Образно. Над огнем отаман точить п'яні сльози, і перчина носа світиться із тьми (В. Сосюра);

* У порівн. Стручкувате, ніби червона перчина, обличчя Леська ще більше витягується в здивуванні (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перчина — перчи́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. перчина — [пеирчина] -ние, д. і м. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. перчина — -и, ж. Один стручок перцю (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. перчина — ПЕРЧИ́НА, и, ж. Один стручок перцю (у 2 знач.). [2-й вартовий (їсть):] Сиренька [печеня], та дарма, аби гаряча. [Сінон:] Ось на́ перчи́ну, трохи посмачи́ (Л. Укр., II, 1951, 321); *Образно. Словник української мови в 11 томах