першодрук
ПЕРШОДРУ́К, у, ч.
1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання.
За першодруком .. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику “Українські інтермедії XVII –XVIII ст.” (з наук. літ.).
2. перев. мн. Перші книжки, набрані друкарськими літерами в найранішу добу історії друкарства, на початку книгодрукування.
Тут [у Державній публічній бібліотеці НАНУ] зібрано багато іноземних першодруків XV –XVIII століть (з наук.-попул. літ.);
І першодруки Івана Федорова, й українська та російська класична література пробиралися тернистими шляхами до закарпатського читача (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- першодрук — першодру́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- першодрук — [першодрук] -ку, м. (ў) -уц'і, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
- першодрук — -у, ч. 1》 Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. 2》 перев. мн. Перші книжки, набрані друкарськими літерами в найранішу добу історії друкарства, на початку книгодрукування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- першодрук — ПЕРШОДРУ́КИ мн. (перші друковані книжки), ІНКУНА́БУЛИ книжн. Інкунабулами (від латинського "інкунабулюм" — колиска) називають видання "колискової" доби друкарства.. Дуже цікаву групу серед інкунабул становлять слов'янські першодруки (з газети). Словник синонімів української мови
- першодрук — ПЕРШОДРУ́К, у, ч. 1. Перший надрукований текст якого-небудь твору; перше друковане видання. За першодруком.. зроблена публікація інтермедій [до драми Якуба Гаватовича] у збірнику «Українські інтермедії XVII-XVIII ст.» (Рад. літ-во, 3, 1962, 61). 2. перев. Словник української мови в 11 томах