пилина

ПИЛИ́НА, и, ж.

Одна часточка пилу; порошина.

* У порівн. Чує він себе таким слабим, Безсильним і безвільним, мов пилина, Вітрами гнана (І. Франко);

// перен. Хто-небудь маленький, незначний або щось нецінне, непоказне.

Що ж ти таке тут, пилино світова, царю земний, чоловіче? Коли твій розум не збагне того світового простору, твої очі не проглянуть його пустоти, твоя думка не досягне його краю (Панас Мирний);

Рідні мої простори .. Сам я без вас – пилина, з вами – в мільйонах – сила (М. Гірник).

○ (1) Ні (ані́) пили́ни – зовсім, абсолютно нічого немає.

За чумаком добре жити, .. є що їсти, є що й пити .. Нічим борщу посолити, На оборі ні шерстини, .. А в коморі ні пилини (Укр. лір. пісні).

◇ Не дава́ти / не да́ти [і] пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти) див. дава́ти;

Ні зерни́ни ні пили́ни (ні соломи́ни) див. зерни́на.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пилина — пили́на іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. пилина — див. пил Словник синонімів Вусика
  3. пилина — -и, ж. Одна часточка пилу; порошина. || перен. Хто-небудь маленький, незначний або щось нецінне, непоказне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пилина — не дава́ти / не да́ти (і) пили́ні (пороши́ні, пороши́нці, пили́нці і т. ін.) впа́сти (сі́сти). 1. на кого. Дбайливо доглядати, опікати кого-небудь, піклуватися про когось, щось. Він знав Іру за білоручку, на яку мати не давала впасти пилинці (П. Фразеологічний словник української мови
  5. пилина — ПИЛИ́НА (часточка пилу), ПОРОШИ́НА. — Я її буду зберігати, пилині не дам пасти на неї, від усього захищу її... (Г. Квітка-Основ'яненко); В його хаті як прибрала (Христя), то так уже до всього додивлялася, щоб не зосталося де й порошини (Панас Мирний). Словник синонімів української мови
  6. пилина — ПИЛИ́НА, и, ж. Одна часточка пилу; порошина. — *У порівн. Чує він себе таким слабим, Безсильним і безвільним, мов пилина, Вітрами гнана (Фр., XIII, 1954, 207); // перен. Хто-небудь маленький, незначний або щось нецінне, непоказне. Словник української мови в 11 томах