пилиночка

ПИЛИ́НОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до пили́на.

Байдуже їм [зорям], що робиться на землі; тихо, мов потухаючі іскорки, лягає той світ на мерзлу грудку, відбиває [відбивається] сизим сяйвом на невеличких пилиночках снігу (Панас Мирний).

○ (1) До пили́ночки, у знач. присл. – нічого не залишаючи, все цілком.

– Скільки у кого є хліба, знесім увесь до зерна і до пилиночки (Г. Квітка-Основ'яненко);

(2) Ні (ані́) пили́ночки, у знач. присл. – те саме, що Ні (ані́) пили́ни (див. пили́на).

[Варка:] Тут борошна ані пилиночки; нікому зерна віднести до млина: Зінько заслаб (М. Кропивницький);

– А що ж ми будемо їсти, коли в хаті не буде ні кришечки, а в коморі ні пилиночки? – Василина вибухає новими прокльонами, і на її очах з'являються сльози (М. Стельмах).