1. Словник української мови у 20 томах

пилюжити

ПИЛЮ́ЖИТИ, жу́, жи́ш, недок., що і без прям. дод., рідко.

Те саме, що пили́ти.

Череда сито бутіла й пилюжила давню ґрунтовку (Є. Пашковський);

* Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба – мешканець пустель (М. Чабанівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пилюжити — пилю́жити дієслово недоконаного виду здіймати пил рідко Орфографічний словник української мови
  2. пилюжити — -жу, -жиш, недок., рідко. Те саме, що пилити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пилюжити — II. КУРИ́ТИ (роблячи що-небудь, здіймати куряву, пил; виділяти в повітря дрібні часточки чогось); ПИЛИ́ТИ, ПОРОШИ́ТИ, ПИЛЮ́ЖИТИ розм. (піднімати пил, виділяти його з себе, із своєї поверхні). Галя вимітала долівку. Словник синонімів української мови
  4. пилюжити — ПИЛЮЖИ́ТИ, жу́, жи́ш, недок., рідко. Те саме, що пили́ти. *Образно. Під чобітьми тріскоче сухий будяк, пилюжить пишна кульбаба — мешканець пустель (Чаб., Тече вода.., 1961, 16). Словник української мови в 11 томах