плеснути
ПЛЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без прям. дод.
Однокр. до плеска́ти 1–5.
Вода плеснула на берег і зразу з гуком побігла назад (Панас Мирний);
Виплила качка, об воду плеснула (Я. Щоголів);
Він кинув у вогонь жертву, плеснув вина (С. Скляренко);
Плеснув руками Андрій: чоботи, одежа, лице – все в Запорожця було вимащене в болото (С. Васильченко);
Тищенко так плеснув Частія по плечу, що той аж зігнувся (Ю. Шовкопляс);
* Образно. Спочатку на обличчі молодої жінки майнув подив, .. а ще за мить – ніби кригу зірвало – глибока радість плеснула з очей (С. Журахович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плеснути — плесну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- плеснути — -ну, -неш, док., перех. і неперех. Однокр. до плескати 1-5). Великий тлумачний словник сучасної мови
- плеснути — УДА́РИТИ (ВДА́РИТИ) кого, по чому, в що, чим (завдати кому-небудь більшої чи меншої сили удару), БА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ розм., БУ́ХНУТИ розм., БА́ЦНУТИ розм., БЕ́ХНУТИ розм., БЕБЕ́ХНУТИ розм., СТУ́КНУТИ розм., СТУСНУ́ТИ розм., СТУСОНУ́ТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови
- плеснути — ПЛЕСНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех. Однокр. до плеска́ти 1-5. Вода плеснула на берег і зразу з гуком побігла назад (Мирний, І, 1954, 313); Виплила качка, об воду плеснула (Щог., Поезії, 1958, 88); Він кинув у вогонь жертву, плеснув вина (Скл. Словник української мови в 11 томах
- плеснути — Плесну́ти, -ну́, -не́ш гл. одн. в. отъ плескати. 1) Плеснуть. Взяв горілку, вихилив та й плеснув під стелю. Г. Барв. 210. 2) Хлопнуть въ ладоши. Плеснула рученятами. Словник української мови Грінченка