1. Словник української мови у 20 томах

плутні

ПЛУ́ТНІ, ів, мн. (одн. плутня́, і́, ж.), розм.

Хитрий, нечесний вчинок, обман; шахрайство.

[Петро:] Кари я не хотів би: а так, перед усім світом показати твою плутню, твої гидкі заміри (Панас Мирний);

Чоловік непоганий [Мусій], совісний, з рідним братом Євменом навіть не став родичатися через його плутні, хитрощі та дружбу з сільськими крутіями (А. Головко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плутні — плу́тні множинний іменник шахрайство розм. Орфографічний словник української мови
  2. плутні — -ів, мн. (одн. плутня, -і, ж.), розм. Хитрий, нечесний вчинок, обман; шахрайство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плутні — ШАХРА́ЙСТВО (хитрий і спритний обман), КРУТІ́ЙСТВО, АФЕ́РА, МАХІНА́ЦІЯ, ОБОРУ́ДКА розм., МАХЛЯ́РСТВО розм., ПЛУ́ТНІ (ПЛУ́ТНЯ) розм., ПЛУ́ТОЩІ розм., ШУ́ЛЕРСТВО розм., КРУТНЯ́ розм., КРУТАНИНА розм., ША́ХЕР-МА́ХЕР (ША́ХРИ-МА́ХРИ) фам., КРЮЧКОДЕ́РСТВО заст. Словник синонімів української мови
  4. плутні — ПЛУ́ТНІ, ів, мн. (одн. плутня́, і́, ж.), розм. Хитрий, нечесний вчинок, обман; шахрайство. [Петро:] Кари я не хотів би: а так, перед усім світом показати твою плутню, твої гидкі заміри (Мирний, V, 1955, 188); Чоловік непоганий [Мусій], совісний... Словник української мови в 11 томах