1. Словник української мови у 20 томах

плюснути

ПЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док.

1. що і без прям. дод. Однокр. до плю́скати.

Скрізь так тихо, не шелесне, Не плюсне водиця (Б. Грінченко);

Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь (І. Франко);

Схопить [дід качку], що навіть не плюсне – і між коліна у воді (П. Козланюк);

Терещенко плюснув у спорожнений келишок .. запіканки (Ю. Смолич);

Він устав з ліжка, обтер мокрим рушником лице й очі, плюснув трохи води на голову, одягся і вийшов на рундук (Д. Мордовець).

2. без прям. дод., розм. Упасти з плюскотом, з шумом.

Ноги затремтіли у Віті – не встояв на пеньку, плюснув у калюжу (С. Васильченко);

Буксирний канат обвис, плюснув у воду (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюснути — плю́снути дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плюснути — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. плюснути — -ну, -неш, док. 1》 перех. і неперех. Однокр. до плюскати. 2》 неперех., розм.Упасти з плюскотом, із шумом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюснути — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. плюснути — ПЛЮ́СНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. і неперех. Однокр. до плю́скати. Скрізь так тихо, не шелесне, Не плюсне водиця (Гр., І, 1963, 28); Люто плюснула хвиля за хвилею о величезний камінь (Фр. Словник української мови в 11 томах
  6. плюснути — Плюснути, -ну, -неш гл. 1) Плеснуть. 2) Шлепнуться. Так і плюснув дідок наш у калюжу. Г. Барв. 189. Словник української мови Грінченка