1. Словник української мови у 20 томах

побережний

ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е.

Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний.

З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться (Леся Українка);

На українській землї, як то ми вже знаємо, здавна йшла торговля з чорноморськими побережними містами, і з каспійськими та туркестанськими сторонами (М. Грушевський);

Б'є море, сяє побережною смугою (О. Гончар);

Табуном пробігли літні дні по піску вод Свитязя та й зникли в побережних лісах (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побережний — побере́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. побережний — -а, -е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побережний — Побере́жний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. побережний — ПРИБЕРЕ́ЖНИЙ (який міститься, розташовується, живе тощо на березі, вздовж берега), БЕРЕГОВИ́Й, ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, УЗБЕРЕЖНИЙ, НА́БЕРЕЖНИЙ. Розрідженими ланцюжками вибігають з прибережних зарослів на дніпровський лід червоні бійці (О. Словник синонімів української мови
  5. побережний — ПОБЕРЕ́ЖНИЙ, а, е. Розміщений, розташований і т. ін. на березі; узбережний. З темного моря білявая хвилечка До побережного каменя горнеться (Л. Укр., І, 1951, 149); Б’є море, сяє побережною смугою (Гончар, Циклон, 1970, 8). Словник української мови в 11 томах
  6. побережний — Побережний, -а, -е, побережній, -я, -є 1) Береговой. Побережні села. Сонце стало серед неба понад білим побережнім піском. Левиц. І. 62. 2) Набережный. Побережня стіна. Словник української мови Грінченка