побрикати
ПОБРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Піти брикаючи.
Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (С. Руданський).
2. Брикати якийсь час;
// Дриґати ногами якийсь час.
Нагодуй добре дитину та положи її у теплій хаті, щоб воно побрикало ніжками, награлось уволю, так от вам і здоров'я, і зріст буде... (Л. Яновська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побрикати — побрика́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- побрикати — -аю, -аєш, док. 1》 Піти брикаючи. 2》 Брикати якийсь час. || Дригати ногами якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побрикати — ПОБРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. Піти брикаючи. Повертаю до верби! А верба й пропала, Бо коняка напаслась, Та й, знать, побрикала (Рудан.,, Тв., 1959, 152). 2. Брикати якийсь час; // Дригати ногами якийсь час. Словник української мови в 11 томах