повбиваний
ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е.
Дієпр. пас. до повбива́ти¹.
Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Н. Кобринська);
Тихо пливла попід вербами ріка із золотою кладкою на той бік і срібними палями, густо повбиваними в воду (Ю. Мушкетик);
// повби́вано, безос. пред.
Між стовпами повбивано поперечні дрючки (І. Франко).
ПОВБИ́ВАНИЙ², а, е.
Дієпр. пас. до повбива́ти².
Що, коли б ці і подібні потвори лишалися й нині Ще не повбивані, – чим небезпечні були б вони людям? (М. Зеров);
// повби́вано, безос. пред.
Ваших синів повбивано, спопелилися ваші діти (В. Коротич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повбиваний — повби́ваний 1 дієприкметник загнаний — про багато чогось повби́ваний 2 дієприкметник вбитий — про багатьох Орфографічний словник української мови
- повбиваний — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати I. || повбивано, безос. присудк. сл. II -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повбивати II. || повбивано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- повбиваний — ПОВБИ́ВАНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повбива́ти¹. Попід вогкими й обдертими стінами стояли високо від землі, на повбиваних стовпах, широкі лавки (Кобр., Вибр., 1954, 124); // повби́вано, безос. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах