повеселілий
ПОВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е.
Який повеселів, став веселим.
Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (О. Гончар);
Ізнов панська магдебуія, з присудом то на шибеницю, а то на палю. Низько, ще нижче опускали голови було повеселілі панські раби (Г. Колісник);
// Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.).
Похмуре панове обличчя вигодинюється, ясніє. Осміхнувся, зводить повеселіле лице до хлопців (С. Васильченко);
Варка підвела повеселілі очі, соромливо оглянула всіх (Ю. Збанацький);
* Образно. Не лютує тиф у повеселілих селах і менше ночами наскакують банди (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повеселілий — повеселі́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- повеселілий — див. веселий Словник синонімів Вусика
- повеселілий — -а, -е. Який повеселів, став веселим. || Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повеселілий — ПОВЕСЕЛІ́ЛИЙ, а, е. Який повеселів, став веселим. Килигей, теж збуджений, повеселілий, оглядає з командирами захоплену кулеметну тачанку (Гончар, II, 1959, 26); // Який виражає такий стан (про очі, обличчя і т. ін.). Словник української мови в 11 томах